Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 922/1592/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 02.10.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1592/14 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 493 402,18 грн.за участю представників:

позивача: ОСОБА_6, дов. від 16.05.14 б/н;

відповідача: ОСОБА_5, НОМЕР_1 від 18.01.02;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2014 (суддя Є. Жиляєв), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді О. Істоміна, С. Барбашова, Л. Горбачова), в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за нерухоме майно по договору №2 від 01.01.2008 р. у розмірі 466048,54 грн. та 3% річних у розмірі 27353 грн. 34 коп.,?відмовлено.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що суди припустилися численних порушень норм процесуального та матеріального права. У судів були відсутні підстави, визначені ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог: суди досліджували договір оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008 р., а не договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами по договору №2 від 01.01.2008 р. В порушення ст.ст.32, 34, 43 ГПК України договір сторін від 10.10.2011 р. не був прийнятий в якості доказу. Суди неналежним чином оцінили договір сторін про проведення взаєморозрахунків по договору №2 від 01.01.2008 р. від 10.10.2011 р. Цей договір є безумовним визнанням боргу відповідачем.

Позивач не згодний з правовою оцінкою актів здачі-приймання виконавчих робіт по договору оренди №2 від 01.01.2008 р., оскільки в них зазначено лише, що "по оказаным услугам стороны претензий друг к другу не имеют". А чи були проведені розрахунки за договором, з текстів актів взагалі не вбачається. На підтвердження розрахунків суди не дослідили розрахункові документи (прибутковий касовий ордер, платіжні документи, розписка про отримання готівки). Тобто, суди розглянули справу в порушення вимог ст.34 ГПК України по неналежним доказам.

Висновок судів щодо безпідставного пред'явлення боргу в сумі 466048,84 грн., суперечить матеріалам справи, оскільки в договорі про взаєморозрахунки встановлений еквівалент в іноземній валюті-доларах США.

Таким чином, суди безпідставно не застосували при розгляді справи ст.ст. 6, 525, 526, 533, 627, 629, 901, 903 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01 січня 2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 2, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 39-53 загальною площею 243,8 кв.м., що знаходяться в будівлі літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 Договору).

Об'єкт оренди передається орендодавцем (позивачем) орендарю (відповідачу) на підставі Акту приймання - передачі на протязі трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору (п. 2.1 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року).

По закінченню строку оренди або у випадку дострокового розірвання цього Договору орендар зобов'язаний на протязі 14 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору або з дати його дострокового розірвання повернути орендодавцю (позивачу) об'єкт оренди за Актом приймання - передачі в належному стані (п. 2.3 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року).

Пунктом 4.1 вищенаведеного Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року сторони погодили, що розмір орендної плати складає 20000,00 грн. в місяць.

Орендна плата сплачується орендарем до 5-го числа кожного поточного місяця авансом в готівковій або в безготівковій (шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок) формі.

Вартість орендної плати та порядок її внесення можуть бути змінені за письмовим узгодженням сторін (п.п. 4.2-4.3 Договору оренди № 2 від 01.01.2008р.).

Пунктом 6. 1 Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року.

Пролонгація Договору здійснюється у відповідності з вимогами діючого законодавства України (п. 6.2 Договору).

10.10.2011 року між сторонами у справі також був укладений договір про проведення взаєморозрахунків за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року, який, за твердженням позивача, є договором новації.

З цих обставин позивач наполягає на тому, що з дня укладання цієї угоди про взаєморозрахунки зобов'язання відповідача, які випливали з договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року припинилися, у зв'язку із заміною цих зобов'язань на нове.

Однак, при цьому жодних доказів виконання робіт за договором оренди (актів приймання-передачі орендованих приміщень за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року та актів виконаних робіт за цим же Договором) позивач господарському суду не надав.

Згідно зі статтею 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, слід взяти до уваги, що зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми.

Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Даний Договір не є новацією у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заперечуючи проти доводів позову, відповідач вказує на те, що він не підписував та не укладав Договору про проведення взаєморозрахунків від 10.10.2011 року.

Встановлено, що в Договорі про проведення взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди нежитлового майна № 2 від 01.01.2008 року сторони взагалі не обумовили припинення зобов'язання, що діяло, і про заміну його новим зобов'язанням, а позивачем в порушення обов'язку доказування, передбаченого статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не були надані як суду першої так і апеляційної інстанції докази, які б свідчили про період виникнення боргу станом на 01.09.2011 року за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року і з яких саме розрахунків складається ця заборгованість.

В силу вказаних обставин Договір про проведення взаєморозрахунків від 10.10.2011 року не визнаний належним доказом на підтвердження заявлених вимог по стягненню боргу в сумі 493402,18 грн., оскільки юридична сила цього документу позивачем не доведена.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 16.09.2014р. позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії додаткової угоди № 3 до даного договору оренди від 25.12.2009р., додаткової угоди № 4 від 25.12.2010р., додаткової угоди № 5 від 31.08.2011р., а також актів здачі-приймання виконаних робіт по № 02/10 від 31.10.2009р., № 02/11 від 30.10.2009р., № 02/12 від 31.12.2009р., № 2 від 31.03.2010р., № 2 від 31.06.2010р., № 2 від 30.09.2010р., № 2 від 31.12.2010р., № 2 від 31.03.2011р., № 2 від 31.06.2011р., № 2 від 30.09.2011р. Вказані акти на думку позивача підтверджують факт виконання сторонами договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року.

В свою чергу відповідач виконуючи вимоги ухвали суду від 16.09.2014р. надав до заперечень на апеляційну скаргу копії актів прийому передачі нерухомого майна до договору оренди № 2 від 01.01.2008 року - № 01/01 від 01.01.2008р., № 01/01 від 31.01.2008р., № 01/02 від 29.02.2008р., № 01/03 від 31.03.2008р., акт № 01/04 від 30.04.2008р., № 01/05 від 31.05.2008р., № 01/06 від 30.06.2008р., № 01/07 від 31.07.2008р., № 01/08 від 31.08.2008р., № 9/2 від 30.09.2008р., № 10/2 від 31.10.2008р., № 11/2 від 30.11.2008р., № 12/2 від 31.12.2008р., які на його погляд підтверджують те, що в період дії Договору оренди сторони щомісяця укладали акти виконаних робіт і претензій одна до одної не мали. При цьому вказані документи належним чином відповідачем не засвідчені, як то передбачено ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Деякі з цих актів фіксують факт щомісячного надання послуг з оренди нерухомого майна на суму 20000,00 грн., що відповідає умовам Договору оренди (пункт 4.1.), але в деяких актах, наданих саме позивачем, зазначено іншу вартість послуг оренди в розмірі 21375,00 грн., що не узгоджується із домовленістю сторін, визначену пунктом 4.1. Договору оренди. Жодних пояснень по розбіжностям в наданих актах по сумі наданих послуг з оренди позивачем не надано. Разом з цим, даними актами погоджено відсутність претензій з обох сторін.

Умовами Договору оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року окрім іншого передбачено, що по закінченню кожного місяця між сторонами підписується акт виконаних робіт, в якому повинна вказуватись вартість спожитих відповідачем орендарем комунальних послуг. Крім того, цим договором передбачено обов'язок відповідача компенсувати позивачеві вартість спожитих комунальних послуг, за які перед комунальними службами позивачем (орендодавцем) проводиться розрахунок до 20-го числа місяця наступного за звітним в готівковій або безготівковій формі (пункт 4.6 Договору оренди).

Вказані обставини в їх сукупності унеможливлюють прийняття цих актів прийому-передачі послуг в якості належних доказів, які б підтверджували за який саме період (за які місяці, рік) у орендодавця (відповідача) утворилась заборгованість станом на 01.09.2011 року за Договором оренди нерухомого майна № 2 від 01.01.2008 року, про які йдеться мова в спірному Договорі взаєморозрахунків (пункт 1 Договору від 10.10.2011р.). Також, позивачем не надано до справи обґрунтованого та змістовного розрахунку позовних вимог.

Зазначене вище стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 604 ЦК України передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 30.09.2014 у справі №922/2339/13). Судами встановлено, що 10.10.2011 року між сторонами у справі був укладений договір про проведення взаєморозрахунків за договором оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2008. Так як умовами договору про проведення взаєморозрахунків змінено лише умови та строки погашення існуючої заборгованості по договору №2 від 01.01.2008, а не укладено нове зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір від 10.10.2011 не є новацією.

Водночас, суди взагалі не надали правової оцінки додатковим угодам до договору №2 від 01.01.2008 (арк. 108-111) та договору від 10.10.2011. Це є новий договір між позивачем та відповідачем. Чи, можливо, таким чином сторони доповнили його або внесли зміни до вже існуючого договору оренди від 01.01.2008 в частині ціни договору та розрахунків. Чи здійснені такі зміни у встановленому договором та законом порядку. Колегія суддів зауважує, що суди не позбавлені права визнати повністю або частково пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України) недійсним. Суди не встановили які обов'язки взяли на себе сторони за новим договором. Чи можна вважати, що підписуючи договір від 10.10.2011, відповідач визнав за собою борг по договору оренди від 01.01.2008.

Колегія судді констатує, що доводи позивача про те, що суди не досліджували договір про проведення взаєморозрахунків між сторонами по договору №2 від 01.01.2008 р. та безпідставно не взяли його до уваги є обгрунтованими. Це є порушенням ст.ст.32, 34, 43 ГПК України.

Також, ні в протоколах судових засідань, ні у процесуальних документах, прийнятих судами, не відображено, чи досліджувався судами оригінал договору про проведення взаєморозрахунків. Ухвалою апеляційного суду від 16.09.2014 судом було витребувано оригінали і цього договору і актів прийому-передачі робіт, але чи подавав вказані документи позивач суду встановити не вбачається можливим.

Суди також не дослідили доводів відповідача, що такий договір ним не підписувався. Не витребували у нього доказів на підтвердження цих тверджень (звернення до правоохоронних органів, висновок експертизи тощо).

Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що правова оцінка актів здачі-приймання виконавчих робіт по договору оренди №2 від 01.01.2008 є суперечливою. Висновок судів про те, що цими актами сторони підтвердили відсутність претензій і по розрахункам за договором оренди від 01.01.2008 не зовсім відповідає текстам актів. Так, в них зазначено лише, що "по оказаным услугам стороны претензий друг к другу не имеют". Чи були проведені розрахунки за договором, відповідно до актів здачі-приймання робіт по договору оренди №2 від 01.01.2008 з текстів актів встановити неможливо.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Суди не витребували таких документів у відповідача, на підтвердження ним розрахунків по договору оренди. Як і не з'ясували порядок розрахунків за оренду приміщень.

Таким чином, колегія суддів констатує, що доводи скаржника про те, що судами недотримано вимог ст.ст. 32,34,36,43 ГПК України є обґрунтованими.

Порушення судами норм процесуального права та є, згідно зі ст.11110 ГПК України, підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При повторному розгляді необхідно врахувати викладене вище.

З'ясувати правову природу договору від 10.10.2011 та надати йому належну правову оцінку. Встановити які обов'язки взяли на себе сторони за новим договором. Чи можна вважати, що підписуючи договір від 10.10.2011, відповідач визнав за собою борг по договору оренди від 01.01.2008. Дослідити наявні в матеріалах справи докази. Витребувати у відповідача розрахункові документи (платіжні доручення, розписки тощо), які б підтверджували здійснення розрахунків по договору оренди приміщень від 01.01.2008. Винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що правильність застосування судами норм матеріального права, зазначених скаржником буде перевірено після дослідження і правової оцінки обставин та доказів у справі, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун